A A A K K K
для людей із порушенням зору
Білокоровицька громада
Житомирська область, Коростенський район

Захист прав дітей

Усиновлення: порядок і процедура

 

Усиновлення визнане в Україні пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Усиновленою може бути та дитина, у якої розірвані юридичні стосунки з батьками. Тобто такі діти мають юридичний документ про те, що їхні батьки втратили батьківські права стосовно цієї дитини. Таким документом може бути рішення суду про позбавлення батьківських прав, свідоцтво про смерть батьків, нотаріально засвідчена відмова батьків від дитини, тощо.

Усиновлення – це юридичний процес, під час якого рішенням суду створюються нові, постійні відносини між батьками та дитиною, і який полягає у передачі батьківських прав та обов’язків від однієї родини до іншої, це прийняття у сім’ю дитини на правах народженої, з усіма правами та обов’язками, як з боку дорослих так і з боку дитини.

Усиновлювачам треба принципово усвідомити, що усиновлена ними дитина має такі ж соціальні, емоційні та фізичні потреби, як і будь-яка народжена дитина у родині. Надзвичайно важливо ці потреби визначити, зрозуміти причини їх виникнення, знайти шляхи їх задоволення, навіть якщо ці потреби на початковому етапі протирічать культурним нормам усиновлювачі.

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть звернутися з письмовою заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання.

Заява може бути написана в присутності працівника служби у справах дітей та засвідчена ним. У разі коли одне з подружжя не може особисто з’явитись до служби у справах дітей для написання заяви, його заяву, засвідчену нотаріально, може подати дружина (чоловік).

До заяви додаються такі документи:

1). Копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;

2). Довідка про заробітну плату за останні шість місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органами державної податкової служби;

3). Копія свідоцтва про шлюб, укладений в органах реєстрації актів цивільного стану, якщо заявники перебувають у шлюбі;

4). Висновок про стан здоров’я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3 (бланк видає працівник служби);

5). Засвідчена нотаріально письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення дитини одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

6). Довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органами внутрішніх справ за місцем проживання заявника;

7). Копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя висновок про стан здоров’я та довідка про наявність чи відсутність судимості подаються кожним з подружжя.

Строк дії документів становить один рік з дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.

Під час приймання документів заявникам роз’яснюються порядок та умови усиновлення, права і обов’язки кандидатів в усиновлювачі, усиновлювачів, правові наслідки усиновлення.

Громадяни України, які бажають усиновити дитину, можуть за бажанням або за рекомендацією служби у справах дітей пройти курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Протягом 10 робочих днів після отримання заяви про бажання усиновити дитину (з повним комплектом документів) Служба у справах дітей складає Акт про обстеження житлово-побутових умов майбутніх усиновлювачів, розглядає питання про можливість усиновлення дитини і готує відповідний висновок. Якщо цей висновок позитивний, заявникам присвоюється звання кандидатів в усиновлювачі, і дані про них заносяться до спеціальної книги обліку.

Термін дії документів з усиновлення – один рік з дня їх видачі.

Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання її усиновити. У заяві зазначають: прізвище, ім’я, по-батькові, місце проживання кандидата в усиновлювачі, а також прізвище, ім’я, по-батькові, вік, місце проживання дитини.

Керівник дитячого закладу (чи особи, в яких проживає дитина) за запитом служби у справах дітей представляє такі документи:

1) копію свідоцтва про народження дитини;

2) копію свідоцтва про смерть батьків дитини або копію рішення суду про позбавлення їх батьківських прав чи визнання недієздатними;

3) копію нотаріально засвідченої згоди батьків, опікуна чи піклувальника дитини на її усиновлення;

4) згоду дитячого закладу, в якому проживає дитина, на її усиновлення;

5) документи, які підтверджують, що батьки понад шість місяців без поважних причин не проживають з дитиною, не виявляють батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її;

6) копію висновку про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

7) довідку керівника дитячого закладу про факт особистого знайомства кандидата в усиновлювачі з дитиною та встановлення контакту між ними.

Служба у справах дітей за місцем проживання дитини на підставі заяви кандидата в усиновлювачі протягом 10 робочих днів готує громадянам України висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини для подання до суду. Фактичне усиновлення дітей в Україні проводиться на підставі рішення суду.

Усиновлювач зобов’язаний особисто забрати дитину з місця її проживання після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення у присутності представника служби у справах дітей.

Прийомна сім'я: можливість для дитини жити у родині

Порядок утворення прийомної сім'ї визначений гл. 20 СК України та постановою КМУ від 26 квітня 2002 р. № 565 "Про затвердження Положення про прийомну сім'ю".

Відповідно до ст. 2561 СК прийомна сім'я – це сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Діти, уражені ВІЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість не повинна перевищувати чотирьох осіб.

Створення прийомних сімей дозволяє вирішувати питання тимчасового влаштування долі дитини, батьки якої за певних обставин (хвороба, засудження тощо) певний проміжок часу не можуть займатися вихованням. У такому випадку дитина влаштовується у прийомну сім'ю на той проміжок часу, поки родина не подолає проблем, які не дозволяють біологічним батькам займатися дитиною, забезпечувати їй необхідний рівень життя та розвитку.

Особливістю прийомної сім'ї як альтернативної форми сімейного влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, є те, що: дитина, яка виховується в прийомній сім'ї, не позбавляється статусу дитини-сироти і за нею залишаються всі пільги, передбачені законодавством; кандидати в прийомні батьки обов'язково проходять спеціальний курс підготовки; прийомні батьки у вирішенні проблем прийомної дитини співпрацюють із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід прийомної сім'ї; утримання прийомної дитини в сім'ї фінансується державою.

Метою створення прийомних сімей є забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні діти влаштовуються в сім'ю до досягнення вісімнадцятирічного віку або до закінчення навчання у професійно-технічних чи вищих навчальних закладах, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку (ст. 2563 СК).

Між батьками і прийомними дітьми сімейних правовідносин не виникає. За вихованцями зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, що передбачає збереження раніше призначених аліментів, пенсій, інших виплат державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.

На відміну від усиновлення та оформлення опіки (піклування), кандидати на створення прийомної сім'ї в обов'язковому порядку мають пройти курс підготовки, спрямований на формування усвідомленого ставлення батьків до соціальної ролі вихователів дитини-сироти. Організація і проведення навчання покладається на центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, які залучають до цього психологів, педагогів, медиків, соціальних працівників.

Утворення прийомної сім'ї

Рішення про утворення прийомної сім'ї приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення АРК і міст обласного значення) на підставі заяви сім'ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім'ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих комітетів міських рад про можливість утворення прийомної сім'ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Зазначена сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, обов'язково інформуються про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на виховання та спільне проживання.

Орган, який прийняв рішення про утворення прийомної сім'ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.

На підставі рішення про утворення прийомної сім'ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання (п. 2 ст. 2564 СК).

Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійснюють місцеві служби у справах дітей і органи опіки та піклування районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад.

Влаштування дітей у прийомну сім'ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім'ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім'я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років.

Також необхідною умовою створення належного середовища для розвитку та виховання прийомної дитини в сім'ї є згода всіх її членів на влаштування нового вихованця. Для оформлення прийомної сім'ї така згода всіх повнолітніх членів родини, які проживають разом, є необхідною. У свою чергу прийомні батьки мають враховувати згоду не лише дорослих членів родини, а й рідних дітей, які не досягли повноліття.

Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їхнім інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Матеріальне забезпечення прийомної сім'ї

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету.

Державна соціальна допомога на дітей призначається прийомним батькам на кожну прийомну дитину в грошовій формі.

Призначення і виплата державної соціальної допомоги та грошового забезпечення здійснюються управліннями праці і соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці і соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання дитини.

Припинення дії договору про влаштування дітей до прийомної сім'ї на виховання та спільне проживання

Дія договору припиняється у разі виникнення в прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), невиконання прийомними батьками обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, досягнення батьками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором, а також за наявності обставин, зазначених у ст. 212 СК України. Дія договору також припиняється у разі, коли: прийомним батькам або членам сім'ї, з якими вони проживають на спільній житловій площі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано глибокі органічні ураження нервової системи, СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства; прийомні батьки не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу).

У разі припинення дії договору сім'я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, – органом опіки і піклування на підставі висновку закладу охорони здоров'я), який вживає вичерпних заходів для запобігання поверненню (влаштуванню) дітей в інтернатні заклади.

Прийомні батьки, їх права та обов'язки

  Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі, крім випадків, коли хоча б одна з них: ( Абзац перший пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 107 ( 107-2006-п ) від 06.02.2006 ) • не пройшла курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки; ( Абзац другий пункту 14 із змінами, 7 внесеними згідно з Постановою КМ N 107 ( 107-2006-п ) від 06.02.2006 ) • визнана в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатною; • позбавлена батьківських прав; • колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних прав за неналежне виконання покладених на нього обов'язків; • за станом здоров'я не може виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства). ( Абзац шостий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 33 ( 33-2005-п ) від 15.01.2005 ) Не можуть бути прийомними батьками особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ- інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства. ( Абзац сьомий пункту 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 33 ( 33-2005-п ) від 15.01.2005 ) Середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї, обчислений за останні шість календарних місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім'ї, не може бути менший ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум), встановлений законодавством. 3. Особи, які виявили бажання стати прийомними батьками, в обов'язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за програмою, затвердженою Міністерством у справах молоді та спорту. 8 ( Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ N 1572 ( 1572-2004-п ) від 17.11.2004, N 33 ( 33-2005-п ) від 15.01.2005, N 305 ( 305-2005-п ) від 20.04.2005, N 107 ( 107-2006- п ) від 06.02.2006 )

 Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім'ю, такі документи:

• заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім'ї;

 • копії паспортів кандидатів у прийомні батьки; • довідка про склад сім'ї (форма N 3);

• копія свідоцтва про шлюб;

• довідка про стан здоров'я кандидатів у прийомні батьки та членів сім'ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

• довідка про доходи потенційної прийомної сім'ї;

• довідка про проходження навчання кандидатів у прийомні батьки і рекомендація центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; ( Абзац восьмий пункту 16 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 107 ( 107-2006-п ) від 06.02.2006 )

• письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийомної сім'ї, засвідчена нотаріально. Кандидатури у прийомні батьки та кандидатури дітей, які передаються на виховання, погоджуються з органами опіки та піклування.

 Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах та організаціях без спеціальних на те повноважень, несуть персональну відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей та дотримання принципу конфіденційності інформації щодо 9 ураження прийомних дітей ВІЛ-інфекцією. ( Пункт 17 в редакції Постанови КМ N 33 ( 33-2005-п ) від 15.01.2005 ) 17-1. Лікувально-профілактичні заклади проводять щорічне медичне обстеження прийомних батьків, які виховують дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, у тому числі за їх бажанням на ВІЛ- інфекцію. ( Положення доповнено пунктом 17-1 згідно з Постановою КМ N 33 ( 33-2005-п ) від 15.01.2005 )

Матеріальне забезпечення прийомної сім'ї

 Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок державного бюджету. Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення і виплати грошового забезпечення визначається Кабінетом Міністрів України. ( Пункт 18 в редакції Постанови КМ N 107 ( 107-2006-п ) від 06.02.2006 ) 7. Кошти, що виділяються на утримання дітей у прийомній сім'ї, перераховуються на особистий рахунок одного з прийомних батьків, відкритий в установі банку за місцем проживання прийомної сім'ї.

  Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

  Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім'ї на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Прийомні батьки обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

На час навчання прийомних дітей у професійно-технічних навчальних закладах, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації після досягнення ними 18-річного віку кошти на їх утримання виділяються прийомним батькам з державного бюджету, якщо прийомні діти на час навчання проживають у прийомній сім'ї. ( Пункт 22 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 107 ( 107-2006-п ) від 06.02.2006 )

 Місцеві відділи у справах сім'ї, дітей та молоді щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення прийомних дітей у дитячих оздоровчих закладах. ( Абзац перший пункту 23 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 107 ( 107-2006-п ) від 06.02.2006 ) Прийомні діти, які за медичними показаннями потребують санаторнокурортного лікування, забезпечуються путівками до спеціалізованих санаторіїв органом, який прийняв рішення про утворення прийомної сім'ї. ( Абзац другий пункту 23 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 33 ( 33-2005-п ) від 15.01.2005 )

  Інші питання матеріального та фінансового забезпечення прийомної сім'ї вирішуються органом, який прийняв рішення про її утворення.

 Прийомній сім'ї може надаватися матеріальна, фінансова та інша благодійна допомога підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями, фондами, фізичними особами. Додаток до Положення про прийомну сім’ю { Додаток із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 33 ( 33- 2005-п ) від 15.01.2005; в редакції Постанови КМ N 107 ( 107-2006-п ) від 06.02.2006; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 203

Дитячий будинок сімейного типу

Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей у дитячому будинку сімейного типу не повинна перевищувати 10 осіб, враховуючи рідних дітей.

Порядок створення дитячих будинків сімейного типу та влаштування в них дітей регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року «Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу».

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.

Які діти можуть бути влаштовані до дитячого будинку сімейного типу?

- До дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які мають визначений статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.

- Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.

 - Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

  • батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
  • які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;
  • батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;
  • батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;
  • батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;
  • батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
  • батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;
  • батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
  • у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ;
  • підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.

Дитина-сирота – це дитина, в якої померли чи загинули батьки, що підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

Хто може стати батьками-вихователями?

- Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи.

-  Особи, які виявили бажання стати батьками-вихователями, в обов’язковому порядку мають пройти навчання, організоване обласними (міськими у містах Києві та Севастополі) центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо, за спеціальною програмою.

-  Слід враховувати, що коли хоча б один із кандидатів у батьки-вихователі не пройшов курс підготовки, визнаний в установленому порядку недієздатною або обмежено дієздатним, позбавлений батьківських прав, чи це колишній опікун (піклувальник, усиновитель), позбавлений відповідних повноважень за неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то Ви не отримаєте дозволу на створення дитячого будинку сімейного типу.

-  Не можуть бути прийомними батьками особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів.

-  Існують також обмеження для кандидатів у батьки-вихователі за віком. Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, щоб на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу (18 років). Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.

-  Також на заваді створенню дитячого будинку сімейного типу можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних батьків-вихователів (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

- Відповідні вимоги висуваються і до членів родини батьків-вихователів. Якщо з Вами на спільній житловій площі мешкають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства, то Вам буде відмовлено у створенні дитячого будинку сімейного типу.

 

Чи втрачає дитина, яка виховується в дитячому будинку сімейного типу, статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування?

- За вихованцями дитячих будинків сімейного типу зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

- Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження.

 

Чи обов’язково батькам-вихователям мати педагогічну освіту?

- Вимоги щодо наявності у батьків-вихователів будь-якої, в тому числі і педагогічної, освіти законодавством не передбачено. Створити дитячий будинок сімейного типу і взяти дітей на виховання може кожен громадянин відповідно до вимог, що викладаються в Положенні про дитячий будинок сімейного типу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року № 564.

 

Які права та обов’язки батьків-вихователів?

- Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток вихованців. Вони є законними представниками вихованців у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень. Батьки-вихователі не можуть використовувати надані їм права всупереч інтересам дитини.

- Батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

- Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Що таке соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу?

- Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу здійснюється центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу. Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно.

- Для здійснення соціального супроводження за дитячим будинком сімейного типу закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку.

 

Фінансове та матеріальне забезпечення функціонування дитячого будинку сімейного типу. Як і ким забезпечується функціонування дитячого будинку сімейного типу?

- Орган, що ухвалив рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, позачергово надає батькам-вихователям індивідуальний житловий будинок або багатокімнатну квартиру, у разі наявності, за нормами, встановленими законодавством. Надане в користування житлове приміщення повинне бути обладнане необхідними меблями, побутовою технікою та іншими предметами тривалого вжитку, перелік яких визначається органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями.

- За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу, де розташований будинок, а також транспортний засіб.

- Різні питання матеріального та фінансового забезпечення дитячого будинку сімейного типу (проведення у разі потреби поточного або капітального ремонту житла тощо) вирішуються органом, який прийняв рішення про його створення.

 

За рахунок яких коштів утримуються вихованці дитячого будинку сімейного типу?

- Фінансування дитячого будинку сімейного типу відбувається з державного бюджету.

- Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.

 - За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсія, інші види державної допомоги.

 - У разі, коли дитині виплачується пенсія, аліменти, стипендія, інші державні допомоги, розмір допомоги визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами та розміром інших виплат.

- Суми коштів, що належать вихованцям як пенсія, аліменти чи інші види державної допомоги, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.

 

Чи зберігаються виплати, якщо дитина досягла 18 років?

- Діти-вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення ними повноліття (18 років), а в разі продовження навчання – до 23 років або до закінчення ними відповідного навчального закладу. Виплата державної соціальної допомоги здійснюється впродовж всього періоду проживання дитини в дитячому будинку сімейного типу.

 

Яке грошове і матеріальне забезпечення отримують батьки-вихователі?

- Законодавством передбачено відрахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за непрацюючих батьків-вихователів на суми їх грошового забезпечення.

- Відрахування надходять на рахунки управлінь Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах, відкриті в установах уповноваженого банку.

- Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу виплачується грошове забезпечення, яке визначено у розмірі 35% від соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця, але не більше п’яти прожиткових мінімумів для працездатної особи. При цьому грошове забезпечення може отримувати один із батьків-вихователів або за їх спільною згодою сума грошового забезпечення розподіляється між ними рівними частинами. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення батьків-вихователів.

- Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.

- Питання захисту житлових прав батьків-вихователів та осіб, які проживають з ними, регулюються угодою.

Хто здійснює контроль за умовами проживання вихованців?

- Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення.

- Раз на рік служба у справах дітей за місцем знаходження дитячого будинку сімейного типу готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов’язково ознайомлюються зі складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.

 

 

 

Перелік документів, які необхідно подати до органу, який приймає рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Вам потрібно підготувати і передати в районну, районну у мм. Києві та Севастополі державну адміністрацію чи міськвиконком наступні документи:

- заяву про створення дитячого будинку сімейного типу (від подружжя приймається спільна заява, підписана обома подружжями);

- копії своїх паспортів;

- довідку про склад сім’ї (форма №3);

- копію свідоцтва про шлюб (для сімейних пар);

- довідку про стан Вашого здоров’я та членів сім’ї, які проживають разом з Вами (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

- довідку про проходження курсу навчання кандидатів у батьки-вихователі і рекомендацію Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення Вас у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

- нотаріально засвідчену письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з Вами, на створення дитячого будинку сімейного типу або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;

- довідку про доходи сім’ї за останні шість місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;

- довідку про наявність чи відсутність судимості;

- висновок служби у справах дітей за місцем проживання про можливість створення Вами дитячого будинку сімейного типу.

Перелік документів на дітей, які необхідно мати батькам-вихователям. На кожну дитину орган опіки та піклування зобов’язаний надати батькам-вихователям такі документи:

- рішення органу опіки і піклування про влаштування дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу;

- свідоцтво про народження дитини;

- довідку про присвоєння ідентифікаційного номера;

- медичну довідку про стан здоров’я або витяг з історії розвитку дитини;

- довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

- документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

- довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

- опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

- пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів.

 Жителі громади можуть взяти дитину у патронатну сім’ю

Для роботи патронатними вихователями шукаємо сім’ї, які готові в своїх домівках доглядати за дітьми, що потребують захисту. Гарантовані: заробітна плата, кошти на виховання дитини, комплексна професійна підтримка.

Сімейний патронат допомагає дітям, чиї батьки деякий час не можуть опікуватися ними в силу різних життєвих обставин. Бувають випадки, коли через недбалість або жорстоке поводження дітям загрожує небезпека. Інколи у дітей хворіють або помирають батьки, й за ними нікому доглядати. Трапляється й так, що дітей залишають у пологових будинках ще при народженні, й доки триває кількамісячна бюрократична тяганина з «відмовою» мами, немовлята безпомічно чекають своєї долі на самоті в лікарняній палаті... Коли батьки в силу складних життєвих обставин не можуть опікуватися дітьми, їх на певний час беруть на виховання професійні патронатні сім’ї.


Що таке патронат?
Патронат над дитиною – це професійна комплексна послуга, що передбачає тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, потребує захисту, у сім’ї патронатного вихователя, та одночасне надання фахівцями соціальної сфери інтенсивних підтримуючих послуг сім’ї дитини для відновлення її здорового функціонування.


Яка мета патронату над дитиною ?
Метою патронату є забезпечення права кожної дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах, виховуватися у сприятливому та безпечному сімейному середовищі шляхом відновлення здатності батьків (осіб, які їх замінюють) опікуватися дитиною та виховувати її, а в разі неможливості –вчинення заходів щодо захисту дитини та прийняття рішень щодо її влаштування до постійної форми сімейного виховання, яка найбільше відповідає потребам дитини.
 

Чому ця послуга потрібна саме сьогодні?
Враховуючи нинішню ситуацію в Україні, послуга патронату над дитиною набуває ще більшої актуальності.
Що це дасть для дитини: безпеку, догляд, виховання та реабілітацію дитини в умовах сім’ї, підтримане спілкування з рідними; а в разі неможливості повернення до біологічної родини – пошук для дитини нової сім’ї.
Що це дасть батькам дитини: можливість усунути складні життєві обставини, вирішити наявні проблеми, отримати професійний соціальний супровід, що загалом сприятиме підвищенню батьківського потенціалу та воз’єднанню родини.
Що це дасть для України: утвердить сімейні цінності, забезпечить умови для деінституалізації дітей, які через СЖО не можуть проживати у власних родинах.


Хто такий патронатний вихователь?
Патронатний вихователь – особа, яка на професійній основі здійснює догляд, виховання і розвиток дитини/дітей, влаштованої/них в її сім’ю.


Діти яких категорій можуть бути влаштовані під патронат?
До сім’ї патронатного вихователя можуть бути влаштовані діти, які потрапили в складні життєві обставини, а саме:
- новонароджені діти, залишені в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я, або яких відмовилися забрати батьки чи інші родичі;
- підкинуті, знайдені діти;
- безпритульні діти;
- діти з сімей, в яких існує загроза їхньому життю та здоров‘ю;
- діти, які зазнали насильства, жорстокого поводження;
- діти, батьки або особи, які їх заміняють, померли, безвісно відсутні;
- діти, переміщені із тимчасово окупованої території, або району проведення бойових дій в зоні АТО;
- інші діти, які за різних обставин певний час не можуть перебувати у власній сім‘ї або їхні батьки чи особи, які їх заміняють, не можуть піклуватись про них.
Одночасно під патронат в одну сім’ю влаштовується виключно один випадок: діти (не залежно від їх кількості), які є братами-сестрами, або до влаштування під патронат проживали в одній родині.


Діти якого віку можуть бути влаштовані під патронат?
До сім’ї патронатних вихователів можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їхньої власної згоди та згоди патронатних вихователів.


Хто може бути ініціатором влаштування дитини під патронат?
Ініціатором влаштування дитини під патронат можуть бути:
- батьки чи один із батьків дитини, яка опинилася в складних життєвих обставинах;
- сама дитина;
- соціальний працівник, який супроводжує сім’ю, що опинилася в складних життєвих обставинах;
- працівник служби у справах дітей;
- вчитель, шкільний соціальний педагог чи психолог, лікар, дільничний міліціонер, інший фахівець соціальної сфери;
- будь-який громадянин чи установа, які виявили дитину в складних життєвих обставинах.


Який термін перебування дитини в патронаті?
Оптимальний термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя визначається відповідно до індивідуальних потреб дитини, виявлених обставин та їх впливу на стан дитини та не повинен перевищувати 3 місяців. В особливих випадках за рішенням органу опіки та піклування термін перебування під патронатом може бути подовжений, однак загалом не повинен бути більшим за 6 місяців.


Хто може стати патронатним вихователем ?
-громадяни України віком від 35 до 60 років (для жінки) і від 35 до 65 років (для чоловіка), які перебувають у зареєстрованому шлюбі та проживають на спільній житловій площі;
- мають позитивний досвід виховання дітей;
- мають житло (власне, орендоване чи на правах користування);
- не мають судимості;
- стан здоров’я яких дозволяє забезпечувати догляд та виховання дітей;
- одна (один) з яких виконання обов’язків патронатного вихователя не поєднує з іншою трудовою діяльністю;
- зібрали та надали відповідний пакет документів, необхідний для кандидатів у патронатні вихователі;
- пройшли навчання та отримали довудку та рекомендації за результатами навчання за тренінговою Програмою підготовки сімей-кандидатів у патронатні вихователі.


Які основні завдання патронатних вихователів ?
- забезпечення догляду, виховання, збереження життя та здоров’я дитини в період її перебування в патронатній сім’ї;
- соціально-педагогічна підтримка та сприяння медичній, психологічній і соціальній реабілітації дитини;
- створення умов для підтримки контактів дитини з її біологічними батьками, родичами, окрім випадків, коли це може завдати шкоди життю і здоров'ю дитини;
- підготовка дитини до повернення в біологічну сім’ю чи влаштування в іншу форму сімейного виховання.

 


Які права патронатних вихователів?
- брати участь в розробці договору про влаштування дитини у свою сім’ю та індивідуального плану захисту дитини;
-отримувати інформацію про стан здоров’я, психічний та фізичний розвиток дитини, яка влаштовується у сім’ю;
-визначати форми і методи виховання і розвитку дитини в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;
- отримувати допомогу та консультації щодо догляду, виховання, розвитку дитини;
- на супервізію та професійну підтримку;
-представляти інтереси дитини у відповідних установах та організаціях в межах повноважень, визначених договором про влаштування дитини;
- звертатися до відповідних органів щодо вирішення питань, пов’язаних із забезпечення прав дитини, функціонування сім'ї;
- відмовити у влаштуванні в свою сім’ю дитини старше 14 років або у разі, якщо влаштування дитини може негативно вплинути на задоволення потреб інших дітей, в т.ч. власних;
- відпочивати у місці й у період оздоровлення влаштованих і біологічних дітей;
-отримувати пільги передбачені чинним законодавством.


Які обов’язки патронатних вихователів?
- нести персональну відповідальність за життя та збереження здоров’я дитини, тимчасово влаштованої до сім’ї патронатного вихователя, її фізичний та психічний стан;
- дотримуватися конфіденційності інформації про дитину та її батьків, що може завдати шкоди дитині та її сім'ї;
- дотримуватися вимог договору про влаштування дитини.


Яку підтримку будуть отримувати патронатні вихователі?

Держава забезпечує  оплату послуг патронатного вихователя та виплати соціальної допомоги на утримання дитини в сім’ї патронатного вихователя.

 

Розмір грошового забезпечення становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб на місяць. Розмір соціальної допомоги становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку на місяць.

 

У разі коли в сім’ї патронатного вихователя перебуває дитина віком до одного року, дитина з інвалідністю, малолітня або неповнолітня вагітна, ВІЛ-інфікована дитина та одночасно двоє і більше дітей, розмір грошового забезпечення збільшується на 10 відсотків за кожну дитину, але сумарно не більш як на 50 відсотків.


Запрошуємо до співпраці усі небайдужі родини, які готові поділитися сімейним теплом з дітьми, які мають ризик залишитися без батьківського піклування та потребують тимчасової підтримки.
За більш детальною інформацією про сімейний патронат  Ви зможете дізнатися, звернувшись  до Білокоровицької сільської ради. Телефон для довідок: 0980361747.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь