Білокоровицька громада
Олевський район, Житомирська область

Бучмани

 

 

Селище Бучмани розміщене в південно-східній частині Олевського району Житомирської області на території Поліської низовини  в межах Українського державного заповідника. Площа населеного пункту складає 106,1 га. Назва населеного пункту походить від озера Буча (в інших переказах Дике, Чорне). У зв’язку з меліоративними роботами озеро зникло. Перші згадки про торфородовища «Бучмани» знаходяться в довіднику «Торф’яні родовища України», що датуються 1930 роком. Будівництво торфобрикетного заводу почалося з травня місяця 1946 року. Разом із заводом виростали і тимчасові споруди. Будівництво селища почав Воронець І.Ф., потім на посаду начальника прибув Добриніченко І.А., а з травня 1948 року –Бунін І.Я. В 1951 році було збудовано залізницю від  ст. Білокоровичі до селища Бучмани, по якій новозбудований завод і ТЕС почали отримувати перше устаткування. 1 липня 1954 року приказом №1 заснований Бучманівський торфобрикетний завод. Основним цехом заводу був – брикетний, допоміжні – ТЕС, транспортний цех, ремонтно-механічні майстерні, ремонтно-будівельний цех, лабораторія заводу. Першим організатором художньої самодіяльності був Андрущенко С.Ф. Він керував драматичним гуртком. В 1953 році було створено хор і існував він до 1971 року. В 1957 році для відпочинку та проведення культурно-масової роботи побудований двоповерховий клуб, з глядацьким залом на 300 місць і сценою, спортивним залом, фойє, кімнатами для гуртків художньої самодіяльності, більярдною, бібліотекою. Велику роботу в організації художньої самодіяльності та кіно приймав Квітчук В.Ф. Він приймав участь в кожному концерті, був керівником хору, самодіяльний композитор. Його пісня «Яснозорі мої Бучмани», у виконанні Кемко І.Ф., удостоєна грамоти обласної профспілки працівників культури в 1969 році. В 1949 році почала свою роботу Бучманівська початкова школа. Будівництво нині діючої школи було закінчено в 1955 році. В 1957 році початкова школа перейменована в 8-річну. Першими вчителями школи були Чайковська Ф.А. та Багрій Т.М. Більше 25 років працювали вчителі: Янковець Л.В., Федоренко Г.А., Брачковська К.Ф., Комашко Г.Д. З 1957р. по 1983р. колектив учителів очолював директор школи Дегтярьов А.В. – учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, історик за освітою, керуюча їм школа була зразковою по району. В 1973 році була побудована шкільна їдальня. До послуг населення селища були відкриті такі медичні установи: поліклініка, аптека та лікарня. Під лікарню в 1954 році  перебудований 4-ох квартирний, 2-ох поверховий будинок.   В ньому розмістили: лабораторію, кабінет фізіотерапії, рентген кабінет. До 1973 року було пологове приміщення, а при поліклініці функціонувала жіноча консультація. З 1955 року головним лікарем лікарні був лікар терапевт  І категорії Юрченко Володимир Макарович. Довгий час Білокоровицька сільська рада обслуговувала жителів селища Бучмани та була його керівним органом, і тільки в 1983 році була побудована селищна рада. Першим головою селищної ради був Дегтярьов А.В., з 1986 по 1987 рік – Самойлік В.В., з 1987 по 1996 рік – Савчук В.Б., з 1996 по 2002 рік – Андрієнко В.А., з 2002 по 2016 рік – Содель Т.П.

Вик: Мостович Н.М.